НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ УСПІШНИХ ДІТЕЙ
НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ УСПІШНИХ ДІТЕЙ
Ви коли-небудь помічали, що деякі діти трохи виділяються на тлі інших і просто не вписуються в колектив? Вони хочуть підтримувати добрі стосунки з однолітками, але так чи інакше відчувають, що ті їх уникають. І найгірше те, що вони не знають, чому це відбувається. Ці діти вважають себе доброзичливими, і відмова від спілкування виявляється для них неприємною несподіванкою. (Соціальне неприйняття надзвичайно болісне на будь-якому етапі життя, але найболючіше воно сприймається в молодшому шкільному віці.)
Дослідники виявили, що поширена причина того, чому деякі діти не можуть налагодити дружні стосунки з однолітками, пояснюється браком позитивних навичок спілкування. Зокрема, проблемою є відсутність невербальних навичок. Іншими словами, діти, з якими відмовляються спілкуватися однолітки, ті, хто не вписується у своє оточення, роблять багато невербальних помилок. Вони стають дуже близько до співрозмовника, не можуть вчасно попрощатися, переривають інших при розмові, обіймають за плечі людей, які не хочуть, щоб до них торкалися, недоречно вдягаються та припускаються багатьох інших помилок.
Що ж таке невербальне спілкування?
Важливо розуміти, що невербальна комунікація є мовою стосунків.
Такий вид спілкування більшою мірою передає інформацію про наше ставлення до інших людей, ніж про те, що ми їм говоримо, завдяки чому співрозмовник розуміє, подобається він нам чи ні, поважаємо ми його чи не поважаємо, бажаний він у спілкуванні чи ні. Є різні сторони невербальної комунікації та граматика для їх розуміння, яка дозволяє нам використовувати й інтерпретувати невербальні сигнали відповідним чином.
По-перше, існує кілька каналів або типів невербального спілкування.
Тобто ми спілкуємося з іншими, використовуючи
а) міміку, наприклад, що виражає захоплення або гнів;
б) дистанцію, наприклад, близьку або віддалену відстань від
співрозмовника;
в) дотики або їх відсутність;
г) об'єктивізацію, яка включає в себе нашу манеру вдягатися й речі, які ми використовуємо для самовизначення;
д) час - поспішаємо ми або, навпаки, змушуємо себе чекати;
е) паралінгвістику, яка включає в себе інтонацію, глибину або
гучність нашого голосу.
По-друге, важливо знати, що для невербальної поведінки наявна така ж граматика або набір правил, як і в мовному спілкуванні. Якщо люди стоять на відстані витягнутої руки, дивляться нам в очі під час розмови та при цьому посміхаються, ми знаємо, що подобаємося їм. Якщо люди віддаляються від нас, уникають зорового контакту й супляться, дивлячись на нас, ми розуміємо, що вони нас не люблять. Але що відбувається, коли людина не розуміє цих правил? Вона може посилати ненавмисні сигнали іншим людям або неправильно інтерпретувати одержувані від них невербальні повідомлення.
Оцінка навичок невербального спілкування вашої дитини
Є багато способів, за допомогою яких можна неформально оцінити невербальні навички вашої дитини. Насправді, ви навіть можете перетворити це на цікаву гру. Увімкніть телевізійну передачу, яка їй подобається. Вимкніть звук і попросіть дитину описувати те, що відбувається на екрані. Час від часу вмикайте звук, щоб визначити, наскільки точні її описи. Поки звук ввімкнений, попросіть дитину повернутися до телевізора спиною. Тепер ви можете оцінити її здатність розуміти паралінгвістику (парамову), попросивши її пояснювати те, що відбувається в програмі.
Аналогічний аналіз можна проводити в продуктовому магазині або торговому центрі. Разом з дитиною спостерігайте за людьми, просіть її тлумачити їхню міміку, жести, припускати, про що вони думають або що відчувають. Якщо ваша дитина буде здатна точно описати чужі емоції й дії, ви переконаєтеся в тому, що вона вміє отримувати та правильно інтерпретувати невербальну інформацію від інших людей.
Для оцінки того, наскільки добре ваші діти відправляють невербальні повідомлення співрозмовникам, ви можете просто поспостерігати за тим, як вони грають з іншими дітьми, дивляться улюблені телевізійні програми або беруть участь в аналогічних заходах. Якщо ви можете читати їхні емоції, а їхні емоції відповідають ситуації, ви може бути впевнені в тому, що ваші діти досить добре вміють передавати інформацію невербально.
Розвиток навичок невербального спілкування вашої дитини
Що робити, якщо дитина не розуміє чужих невербальних сигналів або сама не може чітко передавати їх? Є безліч способів допомогти їй поліпшити свої навички невербальної комунікації в ігровій формі. Щоб допомогти дитині поліпшити своє розуміння невербальних сигналів, зробіть наступне:
Розкажіть або «прогудіть/промугикайте» історію без слів. Нехай зміни у вашому голосі передають хвилювання, страх, радість тощо. Попросіть дитину описати, про що була історія, обговоріть відмінності між її інтерпретацією й початковим змістом, який ви намагалися до неї донести.
Разом з дитиною подивіться фільм і попросіть її поспостерігати, як актори використовують свої очі (вираз очей), щоб краще передавати зміст реплік. Поговоріть з вашою дитиною про те, що означають відмінності в зоровому контакті. Наприклад, довгий і глибокий зоровий контакт, як правило, сигналізує про те, що вимовляється щось важливе; бігаючий погляд під час розмови може означати нечесність або незацікавленість.
Перегляньте журнали й виріжте фотографії людей, одягнутих по- різному. Обговоріть з вашою дитиною, куди можуть направлятися ці люди й чим вони займаються. Також обговоріть, в яких ситуаціях недоречні певні стилі одягу, і як реагують люди, якщо хтось одягається невідповідним чином.
Є одне веселе заняття, яке допомагає вивчити з дітьми пози, жести й прояви емоцій. Знайдіть старі журнали й попросіть дитину вирізати фотографії людей. Коли у вас з'явиться цілий набір фотографій, попросіть дитину визначити, що відчувають люди на кожній з них. Ви також можете поговорити з дитиною про те, як вона сама проявляє свої почуття.
Щоб допомогти дитині поліпшити здатність невербально доносити до співрозмовника свої думки й почуття, потрібно наступне:
Нехай дитина повторює фразу (наприклад, «Я не говорила, що ти міг би вийти на вулицю») так, щоб вона набувала різного змісту. Наприклад, нехай зробить наголос на «я», щоб фраза означала, що хтось інший сказав це, або нехай акцентує слово «ти», щоб фраза означала, що хтось інший може вийти на вулицю.
Попросіть дитину розповісти історію без слів, вона може «прогудіти/промугикати» її, як було описано вище, або розіграти.
Попросіть дитину мімікою передавати настрій. Наприклад, нехай ваша дитина спробує висловити щастя, гнів, сум, відразу, страх і подив, не роблячи при цьому рухів тілом.
Не забудьте хвалити дитину, коли вона правильно визначає або передає емоції, і тренуйте її, якщо трапляються помилки.
У цій статті запропоновано лише деякі способи навчання дітей навичок невербального спілкування в ігровій формі. Ви можете придумати багато своїх власних способів і разом з дитиною отримувати задоволення від розвитку цього життєво важливого соціального досвіду.
